Меф мука Тейково

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Алоха, дружок! Расскажу тебе о своих последних приключениях под покровительством Макара - моего верного мужика, раздающего закладки с мефом. Создав одну большую проблему, когда забыл на базаре развести наркодилера, я вдруг оказалась без своей привычки гоняться за трешом. Ну, ясно же, что такой недогон вызывает приступы истерики. Ломал я себе голову, как исправить этот обломанный кайф и вернуться в стаю гопов, а потом мне в голову пришла идея, которую даже Макар уважил. Я решила пройтись по району, где обитают охуенные бомжи, и купить у них свою недостающую дозу наркотика. Это было рискованно, ведь никто не знает, что такие бомжи таскают с собой, но мне было пофиг. Что уж там, на самом деле я весь турнир выпилила, как рикошет. Люблю, чувствовать себя настоящим боссом! Поначалу я подошла к старому трешеру по кличке Абдула и попыталась обратиться к нему по-душевному. Он был старым героем, знающим людей, и, покорно глядя на меня своими похмельными глазами, предложил несколько вариантов из своей лавки. Я довольно быстро съела все пять зеленых драконов, а денег у меня осталось только на развод сусель у Макара. Но зато я уже чувствовала, как мой организм начинает вибрировать и кайф прорастает в каждой клеточке тела. Однако, просочилась информация, что есть еще один бомж нашего района, который обитает во дворе дома №13. Говорят, он продаёт красный дьявол и синюю панду. Такой мутный торговец, но в силу настойчивости желания всё-таки решила в него пойти. Оказалось, что этот джигит совсем не бомж, а просто какой-то оболтус, выпилить которого не сложно. Была я в эту ночь одета ни в чем, кроме своей цветастой сумки, и поэтому мало кто принимал меня серьезно. Весь двор гулял, именно так, настоящие бомжи гуляли среди мусора и пустых бутылок. Я подошла к этому продавцу наркотиков и, изобразив настоящего хохмача, стала его допрашивать: - Эй, дружище! Слышал, ты продаешь кайф? - спросила я, со стремлением узнать все подробности о недостающих дозах. - Чего выебываешься? У меня есть дьявол и панда, но цены не самые дешевые, понял? - ответил он, пытаясь выглядеть крутым. - А сколько будет стоить этот треш, парень? - не сбавляя темпа, я продолжала разводить на базаре этого оболтуса. - Девяносто баксов за дьявола и сто пятьдесят за панду. Недешево, но за кринж тебе придется заплатить! - неожиданно для меня ответил он, изрядно меня насторожив. Короче, я согласилась, потому что мне было настолько нужно залить свою душу этими закладками, что я была готова отдать весь свой зарплатный недогон и даже подарить ему свою котятку Мурку. Ну да ладно, шутку про котятку я придумала, ты понял, да? Если нет, то ты просто недоумок. Так что я проскочила сквозь эту ночь с его кривыми закладками в кармане и красиво выпрыгнула из окна, чтобы вернуться в родную стаю гопников. Но вот когда я попыталась закурить зеленый дракон, я поняла, что попала в джунгли пиздеца. Начался треш на всю катушку - сначала я покурила это говно, а потом меня начало рвать. Я уже поняла, что мне обломано. - Ёб твою мать, какой треш! - закричала я, обращаясь к Макару. - Что ты такое принес? Ну разве нельзя было сразу сказать, что эта хуйня не годится для настоящего гопника? Макар только с улыбкой посмотрел на меня и просто вышел из комнаты. Ну, ясное дело, он уже привык к моим трешам и жутким кринжам. Но на этот раз, кажется, он был даже немного испуган. И я его понимаю, ведь стыдно за такие действия. Но, честно говоря, наш весь мир построен на треше и кринже, так почему бы нам не проникнуться этим и не насладиться моментами безумия? В общем, такова была моя история о поиске дозы наркотика и гулянке с прикольными бомжами. Надеюсь, ты насладился этим трешом и смог почерпнуть для себя некую мудрость из моих необычайных приключений. Теперь, подгадав свою церемонию, бери рулон из бумажки и хуй, покати свою закладку между пальцами. Отличный перенос нашей реальности во вселенную Макара!